Репортаж · Варшава, 1 жовтня 2026

Polish-Swiss Innovation Day 2026: циркулярна економіка як бізнес, а не витрати

Засновник the nech Дмитро Нечипоренко взяв участь в 11-му Polish-Swiss Innovation Day у Варшаві. Головний меседж дня був не про екологію. Він був про маржу, безпеку постачання сировини і про те, як Швейцарія, країна майже без власних сировинних ресурсів, будує конкурентоспроможність завдяки екосистемі інновацій. А також про те, що може отримати від цієї співпраці Польща, у якої є ресурси, промисловість і таланти.

the nech · Час читання: 12 хв

Що таке Polish-Swiss Innovation Day?

Polish-Swiss Innovation Day це некомерційна серія конференцій, яку Посольство Швейцарії та Польсько-Швейцарська торгова палата проводять з 2015 року. Щороку конференція має одну тему й об’єднує бізнес, науку та державний сектор обох країн. Попередні видання були присвячені сталій мобільності, cleantech, сталому будівництву, AI у виробництві, а у 2025 році промисловості майбутнього.

Видання 2026 року було присвячене циркулярній економіці (економіці замкненого циклу) та регенеративним моделям у сільському господарстві, будівництві, промисловості, енергетиці та цифровій інфраструктурі. Організатори нагадали дві цифри: близько 10% швейцарських компаній уже суттєво працюють за принципами циркулярної економіки, а в межах Швейцарсько-польської програми співпраці Швейцарія спрямує до 2029 року понад 320 млн CHF на розвиток міст, дослідження та інновації в Польщі.

Хто відкрив Polish-Swiss Innovation Day 2026 і який тон задав конференції?

Конференцію відкрили представники обох організаторів, після них виступив представник польського уряду. Три виступи задали тон усьому дню: циркулярна економіка як питання конкурентоспроможності, а не лише екологічної політики.

Olaf Kjelsen, Посол Швейцарії в Польщі

Посол Kjelsen відкрив конференцію від імені Посольства Швейцарії. За освітою він інженер-електрик, випускник ETH Zurich, у швейцарській дипломатії працює з 1994 року. Послом у Польщі призначений у жовтні 2025 року, раніше був зокрема послом у Греції та Канаді. Польщу знає добре: раніше працював заступником голови місії в Посольстві Швейцарії у Варшаві й багато років займався економічними відносинами та транскордонною співпрацею. Його виступ поставив конференцію в ширший контекст польсько-швейцарської співпраці, зокрема Швейцарсько-польської програми співпраці.

Станіслав Таньський (Stanisław Tański), член правління Польсько-Швейцарської торгової палати

Станіслав Таньський виступив від імені Польсько-Швейцарської торгової палати, співорганізатора події. Основна його посада: президент правління ABB у Польщі. В ABB він працює з 2006 року, спершу у сфері фінансів і управління бізнесом, а з 2022 року як Country Holding Officer. Його фокус: технології, інновації та лідерство, зокрема стратегічні трансформації, що посилюють стійкість і конкурентоспроможність компанії. Саме таку бізнесову перспективу приносить палата: близько 230 компаній-членів, переважно швейцарських компаній, що працюють у Польщі, для яких циркулярна економіка є операційним, а не абстрактним питанням.

Міхал Ярос (Michał Jaros), державний секретар Міністерства розвитку і технологій Польщі

Keynote “Роль державної політики у формуванні економік, стійких до ресурсних викликів” виголосив Міхал Ярос, державний секретар Міністерства розвитку і технологій, яке взяло конференцію під почесний патронат. Економіст за освітою (Економічний університет у Вроцлаві), депутат Сейму від Вроцлавського округу з 2007 року, він представив позицію держави. Польща розглядає циркулярну економіку як стратегічний інструмент: спосіб посилити конкурентоспроможність промисловості, зменшити залежність від імпортної сировини та підтримати зелену трансформацію. Завдання держполітики полягає в тому, щоб створити умови, за яких компанії можуть перетворити циркулярні моделі на бізнес. До цього ж питання потім поверталися спікери з бізнесу.

Чому Швейцарія розглядає циркулярну економіку як бізнес-стратегію?

Тон дискусії задала розмова про транскордонні екосистеми інновацій за участі д-ра Аньєс Петі Марковскі (Agnès Petit Markowski) з Innosuisse та проф. Єжи Малаховського (Jerzy Małachowski), директора Національного центру досліджень і розвитку Польщі (NCBR). Модерувала Наталія Вонсович (Natalia Wąsowicz) з Innovations Hub Foundation.

Д-р Петі Марковскі побудувала кар’єру в галузі будівельних матеріалів і заснувала власний будівельно-технологічний стартап, перш ніж прийти в Innosuisse. Вона сказала річ, яку ми рідко чуємо так прямо: у Швейцарії циркулярну економіку рухає насамперед не екологія. Її рухає фінансовий результат, а вирішальним аргументом є EBITDA. Вона нагадала, що більшість сировини для швейцарської економіки імпортується (назвала близько 70%). Незалежні дані це підтверджують: за Circularity Gap Report Switzerland власний видобуток покриває лише близько десятої частини потреби Швейцарії в матеріалах, а викопне паливо й металеві руди імпортуються повністю. Тож ресурсоефективність для Швейцарії питання витрат і ризиків постачання, а не іміджу.

Важливо тримати пропорції. За даними Федерального управління довкілля Швейцарії (BAFU), лише близько 10% швейцарських компаній суттєво працюють у циркулярній моделі, а вторинна сировина покриває близько 14% загального споживання матеріалів. Будівництво, галузь, яку д-р Петі Марковскі знає найкраще, серед тих, де зміни найпомітніші. Тобто Швейцарія не “вже циркулярна”. Це країна, яка визнала циркулярну економіку конкурентною необхідністю і будує систему, щоб до неї дійти.

Коли сировина дорога й імпортна, використати її двічі не екологічний жест. Це рішення про маржу.

Ця система не виникла випадково. У 2023 році Швейцарія інвестувала в дослідження і розробки 25,9 млрд CHF, близько 3,2% ВВП, помітно більше за середній показник ЄС (близько 2,2%). Бізнес виконує близько 69% усієї R&D-діяльності, а в цій сфері працює близько 150 тисяч людей. Гроші проходять через свідомо збудовану екосистему:

• університети й освіта, що готують інженерів-практиків, а не лише науковців;
• R&D-база, яка перетворює дослідження на продукти, що продаються;
• державні інституції на кшталт Innosuisse, які поєднують бізнес і державу та будують довіру між ними;
• фінансові інституції, готові підтримувати нові ідеї;
• приватні компанії, які самі визначають, що їм потрібно для зростання вдома і на міжнародних ринках.

Як швейцарські компанії використовують польську наукову та інженерну базу?

Для наших клієнтів це була найважливіша частина дискусії. Швейцарська екосистема не закінчується на кордоні. Д-р Петі Марковскі розповіла, що в одній із компаній, де вона працювала, близько 10% команди R&D-інженерів були з Польщі. Це не випадковість, а результат багаторічної співпраці з польськими університетами.

Модель працює в обидва боки. Швейцарські компанії отримують доступ до польських талантів і дослідницького потенціалу, а польські партнери отримують швейцарський досвід комерціалізації інновацій і доступ до міжнародних ланцюгів постачання. NCBR, який очолює проф. Малаховський, одна з інституцій, що дозволяють фінансувати таку співпрацю з польського боку.

Чому активний обмін між Польщею та Швейцарією такий важливий?

Бо це вже великі й робочі економічні відносини, які продовжують зростати. За даними МЗС Швейцарії, Польща є найважливішим експортним ринком Швейцарії в Центральній Європі, товарообіг у 2025 році склав майже 6,5 млрд CHF (без золота). Швейцарія є десятим за обсягом іноземним інвестором у Польщі, з інвестиціями понад 7,5 млрд CHF, а швейцарські компанії дають у Польщі понад 95 тисяч робочих місць. Польсько-Швейцарська торгова палата, заснована у 1998 році, об’єднує близько 230 компаній, серед них більшість швейцарського бізнесу в Польщі.

Але найсильніше враження на нас справили не цифри, а підприємницький дух з обох боків. Швейцарські спікери говорили про циркулярну економіку мовою засновників і фінансових директорів: окупність, маржа, нові доходи. Кілька з них самі будували компанії. Польські компанії, своєю чергою, показали, як далеко може зайти локальний бізнес, що поєднує інженерний талант з амбіціями: DCX, польський виробник систем рідинного охолодження, постачає продукцію в 75 країн. Саме такий обмін рухає економіки вперед: швейцарський досвід комерціалізації інновацій зустрічається з польською швидкістю, інженерним потенціалом і бажанням рости.

В умовах економічного тиску та безпекових викликів у Європі такий обмін не дипломатична ввічливість. Він робить обидві економіки стійкішими, сучаснішими й конкурентнішими і відчиняє конкретні двері компаніям, які вміють ним користуватися.

Для іноземної, зокрема української, компанії, що розглядає Польщу, це сильний аргумент, ширший за вартість робочої сили. Польща дедалі частіше стає місцем, де будують інженерні та R&D-компетенції, а не лише виробництво. Саме про це ми говоримо з компаніями в проєктах виходу на ринок Польщі.

Як Польща може розвивати економіку у співпраці зі Швейцарією? П’ять ключів

Спершу чітко: проблема з сировиною швейцарська, а не польська. У Польщі є те, чого бракує Швейцарії. Ліси вкривають майже 30% території країни, а запаси деревини постійно зростають. Є велика промислова база, одні з найрозвиненіших мереж централізованого теплопостачання в ЄС, земля під нову енергетичну й цифрову інфраструктуру та широкий резерв інженерів. Швейцарія приносить те, що Польщі потрібно, аби перетворити ці активи на вищу додану вартість: технології, досвід комерціалізації інновацій, терплячий капітал і доступ до вимогливих міжнародних клієнтів. З того, що ми почули на конференції, співпраця найкраще працює за п’ятьма напрямами.

• Польські ресурси, швейцарська ефективність. SWISS KRONO у Жарах добрий приклад: швейцарська група переробляє польську деревину в Польщі й просуває каскадну модель, щоб більше вартості залишалося в промисловості, а не йшло в трубу. Та сама логіка стосується вторинної сировини, будівельних матеріалів і води.
• Спільні R&D із державним співфінансуванням. NCBR з польського боку та Innosuisse зі швейцарського вже проводять спільні конкурси для польсько-швейцарських проєктів, а Швейцарсько-польська програма співпраці додає понад 320 млн CHF до 2029 року на дослідження, інновації й розвиток міст. Для компаній це менші витрати й ризики спільної розробки продуктів.
• Польські постачальники у швейцарських ланцюгах вартості. Понад 95 тисяч людей у Польщі вже працюють на швейцарські компанії. Наступний крок: перехід від виробництва до інжинірингу, проєктування й R&D, що добре ілюструють 10% польських інженерів у швейцарській R&D-команді.
• Енергетика й цифрова інфраструктура. Польські технології на кшталт рідинного охолодження DCX, польські теплові мережі та швейцарське ноу-хау в ефективності природно поєднуються в дата-центрах і рекуперації промислового тепла.
• Інституції, що відчиняють двері. Польсько-Швейцарська торгова палата, Swiss Business Hub, посольство та події на кшталт Polish-Swiss Innovation Day: саме тут починаються партнерства. Компанії, які використовують їх свідомо, рухаються швидше за тих, хто чекає, поки їх знайдуть.

Коротко: Польщі швейцарська модель потрібна не через брак ресурсів. Вона потрібна, щоб отримати більше вартості з тих ресурсів, які є.

Що показали Geberit і Swiss Krono про новий підхід до ресурсів?

Geberit: економія води як властивість продукту

Марк Шнайдер (Mark Schneider), директор зі сталого розвитку Geberit Group, показав, що головним внеском компанії в циркулярну економіку вона вважає економію води під час використання продукту. У 1952 році один змив споживав близько 14 літрів води. Сьогодні системи з подвійним змивом потребують 4 або 2,6 літра. За даними Geberit, порівняно з 1952 роком технічно можливо скоротити добове споживання води на змив на одну людину на 80%, і компанія бачить простір для подальшого зниження. Висновок для будь-якого виробника: найцінніші циркулярні ефекти часто лежать у тому, як клієнт користується продуктом, і саме це стає аргументом продажу.

Swiss Krono: деревина надто цінна, щоб її спалювати

Д-р інж. Єнджей Каспшак (Jędrzej Kasprzak), керівник закупівель деревини SWISS KRONO у Жарах, розповів про каскадне використання деревини у виробництві деревних плит. Окремі дані з його презентації на основі даних Державних лісів Польщі та GUS:

• лісистість Польщі зросла з 20,8% у 1946 році до 29,6% у 2023 році, до 2050 року план 33%;
• запаси деревини становлять близько 2,72 млрд м³, річний приріст близько 66 млн м³, заготівля близько 41 млн м³, тобто заготовлюють близько 62% річного приросту;
• середній вік польських лісів зріс із 49 років у 1978 році до 64 років у 2022 році.

Головна теза: у Європі спалюють близько половини деревини. У каскадній моделі деревина спершу йде на лісопильні, меблі та плити, потім на повторне використання, далі на переробку в плити й целюлозу, і лише в самому кінці на отримання енергії. Висновки були гострими. Деревообробна та меблева промисловість стратегічна для Польщі, але має слабке політичне представництво. Доступність сировини є реальною проблемою, бо заготівлю в Державних лісах скоротили попри великі запаси. Енергетика конкурує з промисловістю за цінну деревину. А Польща не використовує потенціал переробки вживаної деревини, бо бракує чітких правил, класифікації деревних відходів і ефективного роздільного збору. Вживана деревина, на його думку, стає стратегічною новою сировиною.

Що поєднує AI, дата-центри та циркулярну економіку?

У розмові “Від даних до дій” взяли участь Томаш Бук (Tomasz Buk), CEO DCX Liquid Cooling Systems, і Маріуш Сломський (Mariusz Słomski), директор з маркетингу Endress+Hauser Polska. Модерував Лукаш Корицький (Łukasz Korycki), заступник головного редактора Puls Biznesu.

DCX добрий приклад того, чого може досягти польська технологічна компанія: її системи рідинного охолодження розробляють і виробляють у Польщі, і вони вже постачалися в 75 країн. Кілька думок із дискусії особливо запам’яталися:

• Енергія головне обмеження для дата-центрів, а дата-центри фізичне серце AI. Доступ до потужності та підключення до мережі дедалі частіше визначає, де в Європі будують нові об’єкти. Як приклад згадали Грецію, і це так: Microsoft, AWS і Google оголосили там інвестиції, а енергокомпанія PPC планує кампус на 300 МВт на місці колишньої вугільної станції. Водночас аналітики вказують, що навіть там вузьким місцем є мережа. Це лише підтверджує правило: у кого є потужність, у того й дата-центри.
• Рідинне охолодження в замкненому контурі не випаровує воду. У системах direct-to-chip контур заповнюють один раз, далі рідина циркулює, тож поточне споживання води на охолодження процесорів близьке до нуля. Тому оператори на кшталт Microsoft і Oracle переходять на цю модель у нових AI-дата-центрах. Тепло все одно треба кудись відводити, і це веде до наступного пункту.
• Відпрацьоване тепло це ресурс. Тепло дата-центрів може живити централізоване опалення або будь-який процес, якому потрібна гаряча вода. Це хрестоматійний приклад циркулярної економіки в енергетиці. І це вже відбувається: у Фінляндії Fortum запустив теплові насоси біля дата-центрів Microsoft, і після повного запуску дата-центрів їхнє тепло має покривати близько 40% потреби в централізованому опаленні для приблизно 250 тисяч мешканців Еспоо та Кіркконуммі. За директивою ЄС про енергоефективність дата-центри потужністю понад 1 МВт мають оцінювати й, де це можливо, використовувати відпрацьоване тепло. Для Польщі з її розвиненими тепловими мережами це реальна можливість.
• AI не відрізнить хороші дані від поганих. Якщо дані нова нафта, їх треба правильно збирати й обробляти. Тож на початку ланцюга вартості стоять вимірювання та контрольно-вимірювальні прилади, спеціалізація Endress+Hauser.

З нашого погляду саме тут зустрічаються енергетика й цифрова інфраструктура. Дмитро Нечипоренко має понад 18 років досвіду в стратегії та розвитку бізнесу в енергетиці, зокрема в проєктах сонячних електростанцій, систем накопичення енергії та мережевої інфраструктури в Європі. Пропускна здатність мережі, рекуперація тепла та вартість енергії на одиницю продукції сьогодні стають питаннями рівня правління для інвесторів у дата-центри та промисловість у Польщі.

Програма також включала розмову про регенеративне сільське господарство з д-ром Агатою Крушець (Agata Kruszec) з Nestlé Polska та Алексом фон Геттлінгеном (Alex von Hettlingen) з Regenerativ Schweiz, а також панель про можливості й виклики для циркулярної промисловості з представниками Міністерства розвитку і технологій, EcoBean, Вроцлавського природничого університету та Holcim Polska.

Циркулярна економіка: вимога і витрати чи стратегічна необхідність?

Це було центральне питання дня, і його поставили відкрито: компанії впроваджують циркулярну економіку, бо мусять, чи тому, що вона робить їх сильнішими? І чи це стало з погляду бізнесу, а не лише довкілля?

Чесна відповідь: це водночас і вимога, і стратегія, а компанії, які сприймають її лише як вимогу, заплатять двічі.

Чому це все одно стає вимогою

Регулювання наближається з усіх боків. У 2024 році парламент Швейцарії ухвалив зміни, що закріплюють циркулярну економіку в законах про довкілля, енергетику та державні закупівлі. Перші виконавчі зміни до ордонансу про відходи діють з 1 серпня 2026 року, а новий ордонанс про пакування набере чинності у 2027 році. В ЄС дата-центри вже звітують про енергію та відпрацьоване тепло, звітність зі сталого розвитку охоплює дедалі більшу частину ланцюгів постачання, а великі покупці передають ці вимоги постачальникам. Польського чи українського виробника, що продає швейцарській або німецькій групі, запитають про матеріалоефективність і частку вторинної сировини, готовий він до цього чи ні.

Чому це стратегічна необхідність

Бізнес-аргументи, які звучали на конференції, зводяться до чотирьох:

• Вартість сировини. Кожна тонна матеріалу, використана двічі, це тонна, яку не треба купувати за ринковою ціною. Тому швейцарські спікери говорили про циркулярність через EBITDA, а не ESG-рейтинги.
• Безпека постачання. Swiss Krono показав це чітко: коли промисловість і енергетика конкурують за ту саму деревину, компанія, яка вміє використовувати вживану деревину, має сировину, якої немає в конкурентів.
• Цінність продукту для клієнта. Geberit не продає “циркулярність”. Він продає системи, що споживають на 80% менше води на людину на добу, ніж у 1952 році. Клієнт платить за менші рахунки, а екологічний ефект іде в комплекті.
• Нові джерела доходу. Відпрацьоване тепло дата-центру можна продати тепловій мережі. Деревні відходи стають плитами. Те, що було витратами на утилізацію, стає продуктом.

Коли це залишається лише витратами

Було б нечесно стверджувати, що циркулярність завжди окупається. Дослідження ETH Zurich та швейцарського управління довкілля показало, що споживачі підтримують ідею, але рідко готові доплачувати за ремонтопридатність чи можливість переробки; вирішують усе ще ціна та термін служби. Проєкти з довгою окупністю, без покупця на вторинну сировину або без зв’язку з основним продуктом часто так і залишаються статтею витрат.

Наш практичний тест простий. Циркулярна ініціатива стала для бізнесу, коли виконує хоча б одну з трьох умов: знижує вартість сировини, забезпечує доступ до критичного ресурсу або створює те, за що клієнт заплатить. Коли циркулярна економіка живе лише у відділі сталого розвитку чи комплаєнсу, це витрати: звіти, сертифікати й анкети від клієнтів. Коли нею займаються CEO, фінансовий директор і продажі, вона стає джерелом маржі. Geberit продає економію води, Swiss Krono перетворює вживану деревину на сировину, DCX продає охолодження, яке не марнує воду й уможливлює рекуперацію тепла. У кожному випадку циркулярна логіка є частиною комерційної пропозиції, а не звіту.

Що це означає для компаній у Польщі та українського бізнесу?

Три практичні висновки для МСП та міжнародних компаній, з якими ми працюємо:

• Циркулярність стає критерієм закупівель. Великі покупці зі Швейцарії та Західної Європи дедалі частіше питають постачальників про матеріалоефективність і частку вторинної сировини. Постачальники, які відповідають цифрами, виграють тендери.
• Польща ринок-партнер, а не лише виробничий майданчик. Швейцарська модель показує, що польська R&D-база, інженерні компетенції та співпраця з університетами є стратегічним активом для іноземних компаній. Для українських компаній, які заходять у Польщу, це ще й шанс увійти в ланцюги постачання швейцарських груп.
• Транскордонні екосистеми будуються через стосунки. Торгові палати, посольства, агенції фінансування на кшталт NCBR та Innosuisse й події на кшталт цієї саме те місце, де стосунки починаються. Компанії, що виходить на новий ринок, потрібен план, як ними користуватися, а не лише план продажів.

Якщо ви шукаєте партнерів, постачальників чи дистриб’юторів у Польщі, допоможе наша послуга пошуку бізнес-партнерів. Якщо плануєте розвиток на інших ринках, почніть зі стратегії виходу на нові ринки.

Дякуємо Польсько-Швейцарській торговій палаті та Посольству Швейцарії в Польщі за подію високого рівня, сильні кейси та чудових спікерів. Це гарний приклад того, як можна і варто будувати сучасні економіки.

Про автора

Дмитро Нечипоренко засновник the nech, варшавської B2B-консалтингової компанії, що спеціалізується на виході на ринок, розвитку B2B-продажів і міжнародній експансії. Має понад 18 років досвіду в стратегії та розвитку бізнесу в енергетиці в Україні, ЄС, Канаді та ОАЕ, зокрема в EPC-проєктах сонячної генерації, систем накопичення енергії та мережевої інфраструктури. Виступає на галузевих форумах про розподілену генерацію та стратегії виходу на ринок. Більше про Дмитра як спікера.